Розвінчання криптовалютних міфів: Bitcoin нічим не підкріплений

За правилами протоколу Bitcoin, максимальна теоретична кількість біткоїнів в обігу становить лише 21 мільйон. Ці грошові одиниці випускаються в обіг у програмний спосіб відповідно до заздалегідь визначеного графіку емісії, що не може бути змінений жодною особою, компанією чи урядом.

Наразі в обігу вже понад 19 мільйонів біткоїнів. Очікується, що решту монет буде поступово випущено протягом наступних ста років або близько того.

Ця гарантовано обмежена пропозиція в поєднанні зі стійким до цензури, безмежним і таким, що не потребує дозволів, характером транзакцій у Bitcoin надає цінності цій криптовалюті. Це унікальні риси, яких не мають грошові валюти та активи інших класів.

Крім того, монети Bitcoin є більш портативними, подільними та взаємозамінними, ніж фізична валюта. Ця платформа також доступна будь-кому у світі через смарт-пристрій, підключений до Інтернету, що робить її по-справжньому глобальною валютною системою.

В основі Bitcoin лежить поєднання складних математичних і криптографічних методів, які дозволяють протоколу функціонувати. Зокрема, Bitcoin використовує низку криптографічних алгоритмів для забезпечення функціонування мережі й випуску валюти.

Разом ці алгоритми закладають основу для надійної системи електронних платежів, яка не потребує дозволів, не має кордонів і не піддається цензурі.

Протокол Bitcoin, як відомо, працює на основі набору закодованих в комп’ютерній формі правил, які визначають важливі параметри відповідної нативної криптовалюти. Розподілена мережа волонтерів дотримується цих правил і за допомогою своїх комп’ютерів виконує ключові завдання, такі як майнінг, які підтримують й захищають функціонування мережі. Волонтери часто отримують нагороду за свій майнінг у мережі.

Таким чином, протокол Bitcoin замінює у програмний спосіб значну частину людських дій. Це можна порівняти з торговим автоматом. Протокол здебільшого працює автоматично, але все одно потребує певної участі з боку людей.

Безпеку системи Bitcoin захищає мережа волонтерів. 

Кожен волонтер зберігає власну копію блокчейну Bitcoin, фактично виступаючи в ролі незалежного власника леджера. Це означає, що навіть у малоймовірному випадку компрометації мережі Bitcoin повну історію всіх транзакцій можна буде відновити з комп’ютера однієї людини, і за наявності достатньої кількості вузлів можна буде перевірити її достовірність і точність.’

Найбільшою загрозою для публічної блокчейн-мережі, такої як Bitcoin, є атака 51 %.’ Йдеться про ситуацію, коли людина або група людей об’єднують достатньо ресурсів для отримання мажоритарного контролю над мережею. 

Якщо один суб’єкт може контролювати більше 51 % хешрейту мережі (це загальна сума всіх обчислювальних потужностей, які здійснюють майнінг), він отримує можливість порушити цілісність леджера.’ Це може включати можливість подвійного витрачання коштів та блокування вхідних транзакцій за власним бажанням.

Проте імовірність атаки 51 % зменшується зі збільшенням розміру мережі. Що більше волонтерів беруть участь у майнінгу Bitcoin, тим більшим є хешрейт. Це, у свою чергу, означає, що для захоплення мережі зловмисникам потрібно ще більше обчислювальних потужностей. За поточних умов організація такого типу атаки на Bitcoin коштувала б приголомшливу суму грошей.

Історично національні валюти, такі як долар США або британський фунт стерлінгів, були забезпечені еквівалентними запасами золота. Це означало, що кожну одиницю фізичної валюти в будь-який момент можна було обміняти на золото відповідно до її вартості.

Прив’язавши паперові гроші до дорогоцінного дефіцитного товару, можна було гарантувати вартість базової валюти та обмежити кількість нових одиниць, які дозволялося випустити в обіг. 

Зрештою дефіцит золота стримував економічне зростання, і країни прагнули розвиватися швидше, ніж це дозволяла наявність у них цього металу. Через це вони відмовилися від золотого стандарту та відв’язали свої валюти від будь-якого фізичного забезпечення.

На сьогоднішній день всі національні валюти є “суто грошовими”, тобто вони не мають ніякого забезпечення у формі реальних активів. Натомість вартість тієї чи іншої валюти залежить від здатності уряду відповідної країни виплачувати свій борг.’

Ціни на грошові валюти більше не прив’язані до вартості товару, а базуються на стабільності уряду, який їх випускає, а також на загальних принципах попиту та пропозиції. Загалом, що сильніша економіка країни, то вищі попит на її грошову валюту та її вартість.’

Без забезпечення золотом грошові валюти не мають внутрішньої вартості. Їхня грошова цінність визначається виключно вірою користувачів у те, що відповідні уряди здатні підтримувати економічну стабільність.

Через надмірний випуск нової валюти та спричинений цим інфляційний ефект купівельна спроможність таких грошових валют зазвичай значно падає із часом. У період з 1900 по 2010 рік купівельна спроможність долара США впала на 98 %.

У деяких випадках зростання цін призводить до гіперінфляції, яка часто прирікає на загибель відповідну грошову валюту. Про гіперінфляцію зазвичай кажуть, коли місячна інфляція перевищує 50 % (тобто ціни на основні товари й послуги зростають на 50 % протягом одного місяця).

Лише у двадцятому столітті краху від гіперінфляції зазнали понад 35 грошових валют. Коли громадяни усвідомлюють, що їхні гроші швидко знецінюються, вони вирішують обміняти їх на інші іноземні валюти або товари, щоб захиститися від нестримної інфляції. Гіперінфляційні валюти також втрачають свою міжнародну привабливість, що змушує країни обмінювати їх на стабільніші активи.

Отже, грошові валюти мають цінність і функціонують лише тоді, коли уряди належним чином підтримують їх як надійний засіб обміну.

На національному рівні грошові валюти забезпечуються банківською мережею та правоохоронними органами.

Банки захищають кошти вкладників’ і відповідають за збереження найважливіших документів, особистої інформації клієнтів’ тощо. 

Місцеві органи, такі як поліція, стежать за тим, щоб громадяни не створювали та не випускали в обіг власні гроші.

На міжнародному рівні країни зрештою захищають свої грошові валюти за допомогою збройних сил. Долар США, світова резервна валюта, використовується для розрахунків у міжнародній торгівлі та інвестиціях.’ Така ситуація виникла незадовго до завершення Другої світової війни, після міжнародної зустрічі, відомої як Бреттон-Вудська конференція.

Це забезпечило Сполученим Штатам низку привілеїв, зокрема стабільний світовий попит на їхню валюту. Сполучені Штати відмовилися від золотого стандарту у 1971 році, а кінець Бреттон-Вудської угоди був офіційно ратифікований кількома роками пізніше. Щоб зберегти статус долара як світової резервної валюти, США тепер змушені підтримувати власну військову міць, аби гарантувати, що інші країни і далі використовуватимуть.’’

У цілому зрозуміло, що Bitcoin являє собою прозору й глобально доступну валютну систему, яка є дефіцитною, має чітку монетарну політику та керується виключно своїми користувачами.’ Крім того, Bitcoin працює як транскордонна і надійна платіжна система – цілодобово й без вихідних.

З іншого боку,  грошові валюти є примусово запровадженим засобом обміну, яким мають право керувати лише обрані. Іншими словами, традиційні гроші також “нічим не підкріплені”. Це міркування має змусити замислитися кожного, хто використовує той самий аргумент проти біткоїна.

Готові зробити наступний крок у вашій криптовалютній подорожі з надійною та прозорою біржею? Натисніть кнопку нижче, щоб розпочати роботу із Kraken уже сьогодні!